Комунальний заклад «Лисичанський міський краєзнавчий музей».
Все, що є цінного в нашій художній культурі, існує тільки завдяки міцному зв'язку минулого із сьогоденням, спадкоємності духовних традицій.
Саме тому, кожне, навіть саме невеличке містечко, намагається мати свій краєзнавчий музей. А, якщо, він ще і славен багатим історичним минулим і його не менш багатою спадщиною, то самі обставини закликають до створення скарбниці збереження цієї історичної і культурної спадщини. Місто Лисичанськ, колиска Донбасу, не виключення.
В результаті пошуку і аналізу виявлених архівних і друкарських джерел у фондах Національної бібліотеки України ім. Володимира Вернадського встановлено, що в 1920 році в селі Верхньому в приміщенні школи содового заводу за сприяння відділу народної освіти і активістів першого робочого клубу Лисичанська був відкритий місцевий музей. Завідував музеєм К. Угринський.
Музей мав колекції як учбового, так і наукового характеру по флорі і фауні краю, колекції скам'янілостей, карти, бібліотеку.
Лисичанський місцевий музей випускав журнал «Известия Лисичанского музея» (редактор журналу К. Угринський). За період з жовтня 1920 року по березень 1921 року було підготовлено 4 випуски. Передбачалася в журналі публікація оглядів наукових відкриттів, досягнень техніки, статті по археології, геології, ботаніці, історії краю, хроніці наукового і музейного життя, новини наукової літератури.
Експонатів і архівних документів про дію місцевого музею того часу не збереглося.
Таким чином, на підставі архівних документів і статті К. Угринського «Музей местной природы и научная работа любителей» (1921г.), можна зробити висновок, що дійсно в Лисичанську на початку 20-х років був створений перший краєзнавчий музей в Луганській області.
24 березня 1964 року, рішенням бюро міськкому України і виконкому міської Ради народних депутатів в м. Лисичанську, був відкритий краєзнавчий музей на громадських засадах.
Ініціатором створення народного краєзнавчого музею був гірський інженер Геннадій Копейко.
Спочатку структурою краєзнавчого музею передбачалися три відділи: природа краю, історія дожовтневого періоду і історія радянського періоду.
За час свого існування музей кілька разів міняв свою назву. У 1968 році Постановою колегії Міністерства культури України музею було присвоєно почесне звання "Народний музей". У 1979 році він був перетворений в державний музей – відділ Луганського обласного краєзнавчого музею.
У 1991 році музей знову міняє свій статус – стає самостійним міським краєзнавчим музеєм.
Але змінювалася не лише назва музею, мінялося і його місце розташування. Спочатку для музею була відведена частина будівлі колишньої штейгерської школи, перетвореної в 1916 році в гірське училище, а в 1921 році – в гірничий технікум. Переселившись в 1991 р. в нове приміщення на центральному проспекті, міський краєзнавчий музей набув значення культурного і науково-просвітницького центру міста.
Значний внесок у розвиток музею внесли Володимир Подов, Анатолій Степанов, Світлана Блідченко, Петро Блідченко. Завдяки самовідданій роботі цих людей краєзнавчий музей заслужив добру славу не лише серед жителів м. Лисичанська, але і серед людей, що приїжджають з різних куточків країни, став сполучною ланкою між поколіннями.
У фондах музею зібрані більше 19 тисяч експонатів (з них 12 тис. основного фонду), що усебічно відображають наш край. З найрідкіснішими і ціннішими з цих пам'ятників матеріальної і духовної культури і об'єктів природи можна ознайомитися в залах музею.
У Лисичанському міському краєзнавчому музеї є виставковий зал, шість експозиційних залів, зал сучасної скульптури, в якому експонується більше 50 малих скульптурних форм, створена експозиція "Українська хата"